Июл 05 2009
Трипільське Коло — 2009
Задумка поїхати на свято була раптовою, та добре зваженою. Склад натовпу, що мав милуватися красою Трипільських полів змінювався на протязі всього тижня, та в суботу вранці ми таки зібралися: я, Мирослав, Василина та Олексій- покуштувавши морозива на автостанції Видубичі й поїхали пізнавати красоти Трипілля.
Звичайно, ще до поїздки ми читали протирічні статті про Трипілля. В них була і слава предків і іронія щодо культивації древньої культури. Та як би там не було- то наша історія. Тож до фестивалю:
Організатори забезпечили доставку до місця призначення, автобусів було достатньо, й за 25 грн. ми поїхали. Щоправда водій нам трапився необізнаний, а в автобусі не було жодного «трипільця» що відвідували фестиваль минулого року. Тож поблукавши по Ржищеву ми таки знайшли Фестивальне Коло. Незчисленний натовп за наметами біля входу- в вишиванках, з дітьми, музичними інструментами, в вінках с диких трав- надихав й радував. Оплативши збір 50 грн.- та отримавши мапу ми попали на територію гуляння. Що й казати — територія величезна, вітер ще носив в повітрі аромати грози й дощу, що омив цей край саме перед нашим приїздом, притушив пилюку та наповнив глечики народних умільців прохолодною водою.
Головна «вулиця» була позначена безліччю майстрів, що продавали свої твори: тут і кераміка, і шкіра, і старовинні вишиванки, і домоткані тканини, і різьблені з дерева предмети інтер’єру, ляльки- мотанки та ще багато іншого. В нас геніальні й талановиті майстри, що не шукають швидкого заробітку з перепродажу дешевого киайширпотребу, а виробляють РЕЧІ що гріють душу.
Оскільки вже було післяобід ми знайшли майданчик з дорогущею їжею, посмакували варенички, випили по півлвтру смачнючого квасу й дійшли до кришнаїтів, де дівчатка розмалювала ним і з Василиною обличчя в стилі «трипільські кришнаїтки». Взагалі- ЕТНО фестиваль ТРИПІЛЬСЬКОЇ культури за участю кришнаїтів у сарі, шотландців у кілтах, ірландців, поляків, чехів- явно показав — всі вони «пішли» з Трипілля, а зараз повертаються, напевно. По Колу нам попадалися групи Здоров’я, де вчили старовинним методам спиняти кров одним словом, не їсти й не пити, та ще чомусь, чого ми недослухали.
Нас чекав майстер-клас зі створення Трипільських Богинь у пані Людмили. Ця файна пані, родом з півдня кілька років тому покинула місто, мешкає в Черкаській області з чоловіком, де виробляють керамічні твори: він- посуд, вона- Богинь.
На фото в центрі: Миска- символ купола Неба- Чоловіка, жінка- його Дружина-Земля. Композиція- єднання любові Жінки та Чоловіка. Неба та Землі.
Тож розмістившись колом біля Майстрині ми взяли в руки живу глину і створювали Богинь. Пані Людмила розповідала про душу глини, як вона впливає на людину та її природу. За годину в кожної з нас народилася власна Богиня. Вони й справді були різні, кумедні, та все ж таки зроблені власними руками.
Після майстер- класу ми продовжували мандрувати полями фестивалю. Познайомилися з невідомим видом творчості- виготовлення іграшок з соломи, біля малої сцени грали в народні ігрища, продавали індійський чай та український мед з медовим вином, стріляли з луку (ми з Мирославом вмілі стрільці, він навіть в яблучко влучив), дивилися на гігантські мильні кулі, слухали Голтіса, та приголомшливий ритм барабанів. Чарівна музика людей, що живуть з відчуттям ритму всередині.
Дивні речі відбувалися на цьому майдані, де змішувалися культури, мови, люди різних кольорів шкіри, звичок, захоплень. Це було свято якоїсь єдності. Трипільці чи ні – всі прийшли відчути дух тої древності, і здається — нам це теж вдалося.
Оскільки наближався вечір ми з Мирославом поїхали до Києва, а Василина з Миколою та Вікторією залишилися на нічні концертні виступи. Розповіли, що було дуже гучно та цікаво.
Тож у планах на наступний рік- більш організовано, з величезними рюкзаками — їдемо на Трипільські кола, дні та ночі.
Закінчували ми цей день італійською піцою з темним пивом в ресторанчику Оліва. Організатори «Трипільського Кола»були праві- на території фесту’ не потрібно було вживати алкоголю- вітер та простір п’янили краще солодкого медового вина.
Гарний був день 
Окрема подяка Мирославу за обробку фото!
теж хотіла потрапити туди, наступного року вже не вагатимусь
тіки фото маленькі, не роздивишся ні малюнків, ні богинь ваших
вам с погодой повезло… фото яркие и теплые
Красивые богини с малюнком — глаз не оторвать))
Ми саме після зливи приїхали
класно, що поїхзали! нас тільки на Пирогово вистачило у суботу (тим більш що в мене гість був, він би Трипілля не подолужив)
Слухай, красуня, твоя стаття дуже цікаво написана. Так в тебе справжній талант . Жаль, що ти не залишилася на ніч і наступний день. Наталія Курилко
Дякую за красуню
Наступного року будемо з палаткою та іншою амуніцією 
І в гості приїду. Тепер вже не забуду звідки ти 
Слабенький гість попався вам
Завидую…Люблю такие фесты, жаль, чтоне получилось туда попасть в этом году