Июл 05 2010
Трипільське коло 2010. Вогонь.
Отож Вогонь…
Загорілося, нам з Міром, поїхати на Трипілля, що під селищем Ржищевом. Поїхали.
Ой мабуть я стала буркотливою. Українських майстів мені замало. Були глечики, вишиванки, взуття з льону, сопілки, валяні намиста та іграшки, одяг від Мокша-студії, , фаєрщики, дарбукісти… Та набагато менше ніж минулого року. Заполонили китайські машинні вишиванки за дурними цінами, лахміття з Індії та Пакістану, книжковий майдан, Еко-майдан, різногілля всіляких культур (ба, навіть обіцяли за сеанс підняти кундаліні). Зустріла знайомого що торгував різноманітним дріб’язком, каже, що четвер-п’ятницю людей взагалі не було. Ми мріяли почути «Пікардійську терцію» а вони виступали саме у п’ятницю. Для кого? для волонтерів і продавців…
Порадувало що народ таки танцював на майстер-класах біля малої сцени, знову будували хатинку на толоці (а куди ділися попередні три?), нарешті було вдосталь туалетів і навіть воду возили машинами для всіх бажаючих.
Словом, так як ми їхали без ночівлі- півдня нам хватило щоби обійти все по кілька разів, я виграла Перший в Україні Органічний мед, розписала еко-торбинку, прокаталася на конячці Агаті і наприкінець, дуріючи від спеки- потанцювала під дощем.
Фото з фесту:
Нічогенький собі сонячний день 
Мокрі та щасливі
О! І я там була! Супер!