Індивідуальність – важлива риса характеру в житті людини.

Багато людей живе на Землі. Кожна з них – неповторна особистість. Та, нажаль, більшість людей відносяться до сірої маси. Багато підлітків є представниками різних субкультур, вони пояснюють, що так хочуть виділитись із натовпу. Та субкультур розвелось вже так багато, що вони і стали натовпом. Здається, що емо, готів, панків, позерів та скінхедів стало більше, ніж нормальних людей.
У той же час, дійсно виділяються люди з іншими поглядами на світ. Сучасне суспільство можна порівняти з планетою Саракш із твору братів Стругацьких «Населений острів». Так само є два типи людей: натовп, що легко зомбується та «виродки». У нашому суспільстві «виродками» є ті люди, що можуть об’єктивно оцінити світ і події в ньому, не піддаються зомбуванню влади, мають свою власну думку, цінують не гроші, а щось набагато вище – честь, чесність і свободу… Суспільство не розуміє таких людей, вважає божевільними, дивними. А влада намагається придушити таких «виродків»… часто морально… а іноді – фізично. І ті, що не зламались, – певно, єдина надія цього світу: так, виродки… так, інші… так, дивні… але дійсно вільні та незалежні, із якимось «фільтром» у голові, що робить їх такими.
І таких людей було б значно більше, якби вони не втомлювались від своєї інакшості. Адже індивідуальність – це не зовнішність, не одяг… це серце і розум!
Отже, не потрібно соромитись того, що ти читаєш книжки, маєш іншу точку зору, що прагнеш не багатства, а просто справедливості, що ти інакший, не такий як усі, що індивідуальність – дійсно твоя риса характеру.

Анастасія Данильченко.

Твір скопійований з блогу фотографа Олександра Данильченко

А ведь я я люблю стихи

Открываю новую рубрику

Стихи, которые я люблю читать

и перечитывать

Целует юная волна
Утес суровый молчаливый.
И жажда ласки так сильна,
Так страсть ее нетерпелива.
С разбега обвивает грудь
Утеса нежными руками,
Забыв чужой стихии суть,
Не ведая, что гладит камень.

И кудри пенные свои
Кладет на каменные плечи,
И шепчет только им двоим
Понятные хмельные речи.
Не принимая в буйстве чувств
Покой холодного утеса,
Желая рук его и уст,
Опять на грудь спешит без спроса…

Но ветра утихает власть.
Очнувшись, будто от дурмана,
Волна свою смиряет страсть,
У ног немого великана.
Стоит взволнованный утес,
Безвольно голову понурив.
Он жаждет жизни, жаждет слез.
Он хочет бури. Новой бури.

Ворошилов Сергей

Яркая, солнечная, украшена войлочными бусинами, шнурками и шифоном. Поднимет настроение и защитит голову от высокой температуры.

Материалы: натуральная шерсть.

Ручная работа. Единственный экземпляр.

Рекомендации по уходу: стирать в прохладной воде средствами для шерсти. Сушить можно на трехлитровой банке.

ПРОДАЕТСЯ. Стоимость 200 грн.

Представлена в моем магазинчике.

Фото: Дима Бартош

Итак: «Кузнечик». Яркая, смешная и озорная шапка для сауны. Будет оберегать голову хозяина от перегрева, радовать его и друзей своим разноцветным настроением.

Материалы: натуральная шерсть.

Ручная работа. Единственный экземпляр.

Рекомендации по уходу: стирать в прохладной воде средствами для шерсти. Сушить можно на трехлитровой банке.

ПРОДАЕТСЯ. Стоимость 200 грн.

Представлена в моем магазинчике.

Фото: Дима Бартош

Згадалося, як колись зранку побачила верблюда біля Лаври. Йшов собі, такий весь самовпевнений, мірно коливаючись і поглядуючи на перехожих. День тоді теж був з дивами…

А вчора, складалося враження, що час повз повз мене неначе равлик. Я все встигала, щей купа часу лишалося. І зустріч з Олею, і підготовка до МК, і нарешті відвідала Монпасьє, гостювання у Ліни з Колею і Міром. Та поїздка на таксі додому, і дуже неприємна новина: згубила телефон. Мабуть в таксі. Зв’язалася з оператором, розповіла. І (трохи таки понервувавши) почула у слухавці голос водія, що посміхаючись розповів про дівчат-пасажирок, котрі знайшли мій телефон на задньому сидінні. Дивний день закінчився таким дивом. Спати лігли близько другої ночі…

PS Дякую операторам та водієві таксі Абсолют (Микола на зеленій Мазді АА9596ЕН), та дівчаткам-пасажиркам Ну і мужикам з ванною

А в вас бувають особисті прикмети? Лише для вас?

По финалу- я чемпион

На фото дурачатся Мир, Лина и Коля Мои друзья.

Мальчишки, промокнув под ливнем, играют в квача в огромной луже. Правила просты- не выбегать на сушу. Они хохочут, толкаются, поднимая фонтаны брызг, запрокидывая головы, умываясь влагой неба, питаясь летом, ливнем, лужей, растворяясь в единое целове в этом потоке легкости, непринужденности и детства.

Попроситься к ним- нехватило смелости. Я просто опустила зонт и запрокинула голову…

Под катом еще фото

Загорілося, нам з Міром, поїхати на Трипілля, що під селищем Ржищевом. Поїхали.

Ой мабуть я стала буркотливою. Українських майстів мені замало. Були глечики, вишиванки, взуття з льону, сопілки, валяні намиста та іграшки, одяг від Мокша-студії, , фаєрщики, дарбукісти… Та набагато менше ніж минулого року. Заполонили китайські машинні вишиванки за дурними цінами, лахміття з Індії та Пакістану, книжковий майдан, Еко-майдан, різногілля всіляких культур (ба, навіть обіцяли за сеанс підняти кундаліні). Зустріла знайомого що торгував різноманітним дріб’язком, каже, що четвер-п’ятницю людей взагалі не було. Ми мріяли почути «Пікардійську терцію»  а вони виступали  саме у п’ятницю. Для кого? для волонтерів і продавців…

Порадувало що народ таки танцював на майстер-класах біля малої сцени, знову будували хатинку на толоці (а куди ділися попередні три?), нарешті було вдосталь туалетів і навіть воду возили машинами для всіх бажаючих.
Словом, так як ми їхали без ночівлі- півдня нам хватило щоби обійти все по кілька разів, я виграла Перший в Україні Органічний мед, розписала еко-торбинку, прокаталася на конячці Агаті і наприкінець, дуріючи від спеки- потанцювала під дощем.

Фото з фесту:

Нічогенький собі сонячний день Мокрі та щасливі

]]> http://babo4ka.com/2010/07/trypilske_kolo_2010/feed/ 0 http://babo4ka.com/2010/07/1/ http://babo4ka.com/2010/07/1/#comments Fri, 02 Jul 2010 15:35:31 +0000 Valentinka http://babo4ka.com/?p=710 …погода сдалась на милость похладе.

Сломали вишню- одно из первых посаженных мною во дворе деревьев.

Перекрасилась в рыжий-рыжий цвет.

Получила долгожданную посылку из Италии-через-Львов! в дополнение к полученной посылке из Англии!

Сижу счастливейшая!!!

Моцарта слушаю.

Это так все вместе повлияло.

Мечтаю, снять двушку возле метро с огромным столом и за небольшие деньги???

PS Пойду сделаю медитацию «роллим роллы и сушшим суши». Вдруг что придумается.

После Лиски у нас оказалась слегка так потерзанная грозой палатка. Одно звено из дуги мы потеряли, половина оставшихся была деформирована. Потому, по приезду в Киев я начала искать- где починить. Как всегда мудрый и всезнающий сосед Гугль пришел на помощь.

Позвонила в одну из фирм торгующим турснаряжением. Попросили оставить телефон. Мастер перезвонил, предложил встретиться. Расклад такой: встречаемся на автобусной остановке, я отдаю ему дуги, он находит звенья, меняет и привозит. На моё офигенение удивление, мол, как я отдам незнакомому человеку дуги, он даж не знал что ответить. Не согласилась я.

Второй попыткой была мастерская Михаила Кожушко. Я вышла на неё дважды. Сначала сама нашла в сети, а потом еще оказалось, что это сервисный центр Бизона.

Дальше- просто. Приехала по адресу. Никакой тебе секретности. Мастерская, работают отец с сыном плюс швейный цех. Ремонтируют палатки, шьют чехлы и мелкую всячину для туристов. За час (усадив меня под прохладу вентилятора) отремонтировали мои дуги, по ходу рассказали о рваных палатках, чехлах, ковриках, заправке баллонов и прочем. Уехала довольная. И отремонтировали, и много нового узнала, и взяли за ремонт недорого.

PS Терь еще надо стяжки на спальнике перешить и заменить кой-какую фурнитуру на рюкзаке. Значит- еще поеду