Погода чудесна. Люди-посміхнені. Гарячий шоколад- солодкий і гіркий.

Нічне місто з Високого замку, сауна, перекопана вщент Городоцька, та йожки- ви просто супер!  З вами навіть в Криївку не страшно! Я без окулярів розстріляла Берію в 8-9-10

Снідала в Старому Києві з Міром, Вєрою та Іринкою. Їхні пательні (брати одну на двох) просто смакота!

Кілька фото настрій не передадуть, та все ж:

Ко мне приезжали гости. Ирочка и Катюша с Марком из Германии. Девчонки говорят на русском и немецком, Марк (филиппинец) на немецком и английском. Общение через переводчиков- это весело и смешно. Ну и заставляет порой делать паузы. Для переводчика.

Ребята прилетели вечером. Чай, кофе, и поболтушки до трех ночи, позднее утреннее просыпание, чудом взятые билеты до Одессы и прогулка- марш-бросок по Киеву. У нас было всего полдня, а показать и рассказать о городе хотелось много. Киев прекрасен, парки, скульптуры, солнце. Погода дала нам возможность насладиться прогулкой и впечатлениями.Родина -мать, Лаврские музеи, Мариинский парк, Подол, Галерея на Гончарке, Андреевский в лучах заката. Отдыхали за ужином с холодным квасом и варениками с вишнями в Пузатой хате. Ножки выдержали Спали крепко. И снился нам город на зеленых холмах…

PS Утром Марко сказал, что Киев местами напомнил ему Филиппины. Надо бы проверить, что это там

Пляж. Ну кто идет на пляж в шесть вечера? МЫ! Бодрым шагом  прикупив вкусняшек отправились позагорать. А то лето скоро уйдет, а мы и на пляже то не были. Три сметанных человека. Я, Мир и Лина. Зато у нас были шапки и мы в них фоткались прям на пляже и даже в воде:

А потом забросив вещи домой пошли на ночной кино-сеанс под Московский мост. Там был экран, люди, (вход 50 грн.), жабы и фильмы Кустурицы. Ну. Не мой это режиссер. После  первого же фильма я укатила домой, а ребята еще остались до рассвета с Кустурицей.

Разбудил меня звонок: «Едем в Александрию. Через час будь готова…» Очень быстро собравшись мы покатили в Белую Церковь. Как же здорово в Александрии! С нами прикоючилось: Лина нашла сачок, я словила ей ракушку и нашла гриб, упала в грязь и стирала платье в водопаде, разгуливала по парку в тениске Мира, просушивая на ходу платье:

А затем были мостики, пагода, мороженное, ёлки, огромные сосны, ёлки, река Рось, купание,  дубы, трава, Лина залезла на дерево…

Ножки устали, но удовольствие от природы было просто потрясающим!

Вкусно поужинав «за спиной у Ленина» в центре БЦ, мы поехали домой.

Друзья, спасибо за путешествие!

Коля, респект- после ночи кино- за рулем.

Это было красивое и вкусное приключение!

на ночь глядя

вас зовет

в реке поплавать,

не отказывайте сразу

лучше быстро полотенце

в сумочку вы положите

и с разгона в ночи воду

и прохладу окунитесь.

Знаю- это не стих- но это было очень здорово! Ночь, месяц (как назло спрятался как только мы подъехали к озеру), тишина, тыщи комаров и теплая-теплая вода! Это было очень приятно, здорово и волнительно… 

Ми повернулися з дивної подорожі зимовим лісом на Старенькому Трамваї. З Контрактової площі, серцем Києва- Подолом котилися по рейках в затишному вагоні, слухаючи історію місцевості, котру проїздили. Перетнувши добру частину міста- дзеленькаючи трамвайним дзвіночком, поринули в ліси Пущі Водиці. Виявляється наприкінці 19 століття то були дачі київської інтелігенції (вчителів, юристів, лікарів), навіть збереглося два будиночки тих років. Ну і парк, створений штучно, з грядою озер, що були купальнями (окремо чоловічою і жіночою), озера для розведення раків та рибалки, різні лавки серед засніжених дерев- казка, в котру потрапляєш на старенькому трамвайчику.

Трамвайчик- затишний, водій та екскурсовод- усміхнені, настрій- пречудовий.

Скоро лінії трамваю демонтують, тож ще є шанс проїхати в Старенькому Трамваї.

PS Візьміть в дорогу каву, усмішку, вкусняшки

Музика в дорогу: Пікардійська Терція «Старенький трамвай»

Згадалося, як колись зранку побачила верблюда біля Лаври. Йшов собі, такий весь самовпевнений, мірно коливаючись і поглядуючи на перехожих. День тоді теж був з дивами…

А вчора, складалося враження, що час повз повз мене неначе равлик. Я все встигала, щей купа часу лишалося. І зустріч з Олею, і підготовка до МК, і нарешті відвідала Монпасьє, гостювання у Ліни з Колею і Міром. Та поїздка на таксі додому, і дуже неприємна новина: згубила телефон. Мабуть в таксі. Зв’язалася з оператором, розповіла. І (трохи таки понервувавши) почула у слухавці голос водія, що посміхаючись розповів про дівчат-пасажирок, котрі знайшли мій телефон на задньому сидінні. Дивний день закінчився таким дивом. Спати лігли близько другої ночі…

PS Дякую операторам та водієві таксі Абсолют (Микола на зеленій Мазді АА9596ЕН), та дівчаткам-пасажиркам Ну і мужикам з ванною

А в вас бувають особисті прикмети? Лише для вас?

По финалу- я чемпион

На фото дурачатся Мир, Лина и Коля Мои друзья.

Мальчишки, промокнув под ливнем, играют в квача в огромной луже. Правила просты- не выбегать на сушу. Они хохочут, толкаются, поднимая фонтаны брызг, запрокидывая головы, умываясь влагой неба, питаясь летом, ливнем, лужей, растворяясь в единое целове в этом потоке легкости, непринужденности и детства.

Попроситься к ним- нехватило смелости. Я просто опустила зонт и запрокинула голову…

Под катом еще фото

Загорілося, нам з Міром, поїхати на Трипілля, що під селищем Ржищевом. Поїхали.

Ой мабуть я стала буркотливою. Українських майстів мені замало. Були глечики, вишиванки, взуття з льону, сопілки, валяні намиста та іграшки, одяг від Мокша-студії, , фаєрщики, дарбукісти… Та набагато менше ніж минулого року. Заполонили китайські машинні вишиванки за дурними цінами, лахміття з Індії та Пакістану, книжковий майдан, Еко-майдан, різногілля всіляких культур (ба, навіть обіцяли за сеанс підняти кундаліні). Зустріла знайомого що торгував різноманітним дріб’язком, каже, що четвер-п’ятницю людей взагалі не було. Ми мріяли почути «Пікардійську терцію»  а вони виступали  саме у п’ятницю. Для кого? для волонтерів і продавців…

Порадувало що народ таки танцював на майстер-класах біля малої сцени, знову будували хатинку на толоці (а куди ділися попередні три?), нарешті було вдосталь туалетів і навіть воду возили машинами для всіх бажаючих.
Словом, так як ми їхали без ночівлі- півдня нам хватило щоби обійти все по кілька разів, я виграла Перший в Україні Органічний мед, розписала еко-торбинку, прокаталася на конячці Агаті і наприкінець, дуріючи від спеки- потанцювала під дощем.

Фото з фесту:

Нічогенький собі сонячний день Мокрі та щасливі

]]> http://babo4ka.com/2010/07/trypilske_kolo_2010/feed/ 1 http://babo4ka.com/2010/06/repair-tents/ http://babo4ka.com/2010/06/repair-tents/#comments Wed, 30 Jun 2010 06:48:50 +0000 Valentinka http://babo4ka.com/?p=702

После Лиски у нас оказалась слегка так потерзанная грозой палатка. Одно звено из дуги мы потеряли, половина оставшихся была деформирована. Потому, по приезду в Киев я начала искать- где починить. Как всегда мудрый и всезнающий сосед Гугль пришел на помощь.

Позвонила в одну из фирм торгующим турснаряжением. Попросили оставить телефон. Мастер перезвонил, предложил встретиться. Расклад такой: встречаемся на автобусной остановке, я отдаю ему дуги, он находит звенья, меняет и привозит. На моё офигенение удивление, мол, как я отдам незнакомому человеку дуги, он даж не знал что ответить. Не согласилась я.

Второй попыткой была мастерская Михаила Кожушко. Я вышла на неё дважды. Сначала сама нашла в сети, а потом еще оказалось, что это сервисный центр Бизона.

Дальше- просто. Приехала по адресу. Никакой тебе секретности. Мастерская, работают отец с сыном плюс швейный цех. Ремонтируют палатки, шьют чехлы и мелкую всячину для туристов. За час (усадив меня под прохладу вентилятора) отремонтировали мои дуги, по ходу рассказали о рваных палатках, чехлах, ковриках, заправке баллонов и прочем. Уехала довольная. И отремонтировали, и много нового узнала, и взяли за ремонт недорого.

PS Терь еще надо стяжки на спальнике перешить и заменить кой-какую фурнитуру на рюкзаке. Значит- еще поеду